18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
18 травня в Україні офіційно відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня вшановують пам'ять тисяч загиблих під час масової депортації кримських татар, яку розпочав радянський тоталітарний режим у 1944 році.
Історичні факти
Кримські татари – корінний народ України, що сформувався на Кримському півострові в XIII-XV століттях в результаті взаємопроникнення культур різних народностей, які оселялися в Криму в різні історичні періоди. У його жилах тече кров скіфів, кіммерійців, таврів, готів, аланів, кипчаків і багатьох інших етносів, що проживали на території Криму.
Утворившись у 1441 році, держава кримських татар припинила існування в результаті анексії Криму Російською імперією в 1783 році. За правління хана Узбека (1312-1342 роки) державною релігією став Іслам.
З кінця XVIII – в XIX століттях відбувалось фактичне витіснення кримських татар з Криму. Обезземелення, релігійні утиски і русифікаторська політика — такими були основні причини кількох хвиль еміграції кримських татар.
Після Лютневої революції 25 березня 1917 року в Сімферополі було обрано Тимчасовий Кримсько-Мусульманський виконавчий комітет на чолі з Номаном Челебіджиханом – юристом, богословом, поетом, публіцистом. На засіданнях Курултаю в грудні 1917 року було проголошено створення Кримської Народної Республіки та ухвалено демократичну Конституцію, першу у мусульманському світі. Серед іншого в Конституції йшлося про: незалежність законодавчої, виконавчої, судової влади; право на самовизначення всіх народностей; рівність, а саме скасування станових привілеїв, повне рівноправ’я жінок з чоловіками; свободу особистості, слова, друку, зібрань.
Однак проіснувала Республіка недовго: в січні Крим окупували більшовики. 23 лютого 1918 року Челебіджихан був убитий, а його тіло викинуто в море.
18 жовтня 1921 року постановою ВЦВК і РНК утворена Кримська Радянська Соціалістична Республіка — автономія у складі РРФСР. Було прийнято Конституцію Республіки, згідно з якою офіційними мовами стали кримськотатарська й російська.
1920-30-ті роки — суперечливий період у розвитку кримськотатарського народу. В Криму було проголошено принцип пріоритетної підтримки корінного народу – кримських татар (політика т.зв. “коренізації” або “татаризації”). Але вже у другій половині 1920-х почалися репресії під гаслом боротьби з місцевим “націоналізмом”, причому настільки люті, що в передвоєнні роки національної інтелігенції практично не залишилося.
17 квітня 1938 року була розстріляна велика група представників кримськотатарської інтелігенції та політичної еліти. Серед них такі відомі імена як Усеїн Боданінський, Асан Сабрі Айвазов, Абдулла Лятіф-Заде, Осман Акчокракли та інші. Ще до того, у травні 1928 року було розстріляно главу КримЦВК Велі Ібраїмова. Після розстрілу влада ініціювала процес проти членів кримськотатарської партії “Міллі-Фірка”. Репресіям піддалося і кримськотатарське духовенство.
18 травня 1944 року радянська влада розпочала операцію з примусового виселення кримськотатарського народу з їхньої історичної батьківщини — Криму.
Упродовж кількох днів з півострова вивезли понад 180 тисяч людей. Їх звинуватили у вигаданій "державній зраді".
Через нелюдські умови під час транспортування та у місцях спецпоселень (переважно в Узбекистані, на Уралі та в Сибіру) загинуло майже 46% кримських татар. Більшість із них померла у перші роки після депортації від виснаження, хвороб та голоду.
Крим — це Україна. І кримськотатарський народ — невід’ємна частина української держави, нашої спільної історії та боротьби за свободу.
Сьогодні, коли росія знову несе на нашу землю репресії, переслідування та окупацію, ми особливо гостро розуміємо ціну втрати дому і ціну свободи.
У КНП «Чуднівська лікарня» відбулось вшанування пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу хвилиною мовчання.
Схиляємо голови у пам’ять про жертв геноциду кримськотатарського народу.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
